Доля дарувала нам народитися в гарній місцевості, де багаті землі і густі розкішні ліси. Але разом з тим це край, де чає від часу збурювалися в запеклій боротьбі за здійснення бажань і простого земного "хочу, щоб було моє", людські характери і темпераменти, проливалася кров" і гинули кращі люди (бо кращий завжди добріший серцем, а тому часто беззахисний перед жорстокістю і наглістю).

Коли йдуть війни, про збереження архівних документів мало хто опікується. Про історію села далі сімнадцятого століття дізнатися складно. Найперше, що потрапило до рук ще в студентські роки, це книга "Історія міст і сіл УРСР. Ровенська область", видана в 1973 році Головною редакцією Української Радянської Енциклопедії Академії наук УРСР. В ній зібрано чимало цікавого про історію нашого краю. На 176 сторінці цієї книги зазначено, що перша письмова згадка про с. Озеро офіційно датується 1629 роком. Під цією датою згадується ще багато сіл нашого району. Це були роки, коли на володимирецьких землях панували поляки, пани Чарторийські, які потім продали їх за 400 тисяч злотих воєводі Кашміру Пацу.

Панування чужоземців нікому і ніколи не йшло на користь. Постійне приниження, безкоштовне використання робочої сили українця, свавілля з боку панів породжувало безграмотність, і роками домінуючу, рабську психологію бідного селянина.

Менталітет поляків по відношенню до українців був надзвичайно принизливим. За польським статутом 1557 року поміщику та його управителеві надавалося право страчувати своїх Селян. 1572 року було видано постанову, за якою селянам заборонялося скаржитися на своїх панів.

Поляки не визнавали ні мови українського Народу, ні його релігії, грубо ігнорували українське православ'я і нав'язували українцям католицьку віру. На наших землях панувала римо-католицька віра. Саме в ті часи багато селян, кріпаків йшли в козаки, щоб якось боротися з безправ'ям та пошарпати ляха.

Битва під Берестечком 1651 року між Польсько-шляхетною армією і військом Богдана Хмельницького є найпереконливішим фактом про ті важкі роки для наших земляків.

Польський сейм в 1676 році прийняв закон, За яким людям православної віри заборонялося виїжджати за кордон, таким чином ізолювавши православних українців від православного світу. За порушення цього закону засуджували до смертної кари.

На землях Рівненщини багатіли пани Заславські, Острозькі, Корецькі, Любомирські, Радзівіли, Гойські, Малинські і інші.

У 1706р. землі Рівненщини здригалися від подій, що в історії мають назву Північна війна, коли Петро 1 воював з Карлом XII за вихід до Балтійського моря. Театр бойових дій розгортався переважно вздовж річки Горинь . Скоріше за все, село Озеро, не потерпало від швецьких військ, та все ж однозначно, що події ці суттєво впливали на його життя.

В той час, як у Західній Європі кріпосне право,, починаючи з XVI століття, поступово відмирає, на наших землях процвітає кріпосна смута. В книзі "Історія міст і сіл УРСР " зазначено, що в ] 847 року під час інвентарної реформи на Волині до маєтку поміщика \Ф.Красицькогоу Володимирці приписано 575 кріпаків. 1861 рік приніс зміни у життя селян —імператор-Олександр II відмінив кріпосне право. Селяни отримали змогу придбати землю в особисте користування і звільнитися від принизливого деградуючого рабського життя. У 1863 році деякі жителі с.Озеро та ближніх сіл придбали у місцевих поміщиків землю. Земельні наділи мала і сільська церква.

З    20-х років ХХст., коли на наших землях знову панує Річ Посполита, село Озеро належить до Сарненського повіту. Навколишні землі є власністю пана Тадеуша Рихловського. Гірші з них він продає озер чанам та жителям навколишніх сіл за чималі гроші.. Усе це занотовувалося у документах Речі Посполитої від 1929р. за №3543 про купівлю землі жителями Озеро, Воронок, Хиноч, Радищева. Вказувався номер земельної ділянки, обсяг придбаних грунтів у гектарах і метрах квадратних, вартість в доларах і злотих, назва урочища. Зверху стояла гербова печатка Речі Посполитої, вкінці документ завірений печаткою з написом: Станіслав Адамчевські нотаріус в Ровно.